Українські народні казки

Ятлик-кум і лисиця-кума

Українська народна казка про тварин

Вивів ятлик діток і забажав він їх похрестить. От летить та: «Пік-пік! Хто буде мені кумою, хто похрестить мені діток?» — «Я буду кумою, я похрещу діток!» — озвалась лисиця. От і повів її ятлик до свого гнізда. Лисиця й каже: «Лети ж ти, ятлику, в ліс, а я сама буду хрестить!» Ятлик і полетів. Лисиця скоріш до гнізда та за ятлинятко... Потім за друге, третє, так їсть!..

Ятлик прилетів та й питається: «А що, вже похрестила?» — «Та вже похрестила, тільки одно осталось!»

Ятлик хотів подивиться, як вона там їх хрестить, та й глянув до гнізда, — коли лисичка уже останнє держить у роті. Ятлик як заплаче!..

От став він тоді думать, як би оддячить за це лисиці, і надумав. Зараз полетів до хорта та й каже йому: «Піймай лисицю, я покажу тобі її нору!» — «Нагодуй хіба мене, так тоді піймаю!» — одмовив хорт. «Нагодую!» — сказав ятлик. — Іди тільки за мною!»

От і пішли. Коли це несуть баби на базар пироги, паляниці, сметану. Ятлик сів поперед бабів та й скака. Баби поставляли все та й ловлять ятлика. Вони так близько до його надійдуть, то він тоді й підлетить трохи; баби оп’ять за ним. А хорт їсть, їсть усе.

Ятлик глянув назад, коли вже хорт стоїть — не хоче їсти. Він прилетів до його. Хорт каже: «Тепер же мене напій!» — «Напою, тільки йди зо мною!» — сказав ятлик.

От і полетів ятлик на панську загородку. Коли там коровниці саме доїли корови та й їдуть з молоком. Ятлик сів наперед їх та й скака. Коровниці поставили дійниці та й стали ловить ятлика; от-от піймають, а він і підлетить трошки. Коровниці вп’ять за ним. А хорт глита, глита молоко.

Як хорт напився молока, ятлик прилетів до його, та й пішли вони шукать лисицю.

Ятлик скоро лисицю знайшов. Хорт і погнався за нею. От-от дожене... Лучилось бігти їм через дорогу. А там стояв з возом чоловік. Він побачив лисицю та й кинув на неї дрючок. Не попав лисицю, та хорта, — і вбив...

Ятлик як почав тоді плакать!.. Та й каже чоловікові: «Нащо ти вбив хорта? Я тепер тобі все поб’ю!» Та зараз скочив на кобилу та й клює в лоб.

Чоловік злякався — та за сокиру та й хотів ударить ятлика.

Ятлик пурхнув, а чоловік кобилу... І вбив. «А що!» — крикнув ятлик і полетів до хати того чоловіка. Чоловік і собі додому.

Ятлик сів на вікно та й клює. А чоловік хотів його вдарить та й вибив вікно. Ятлик тоді сів на голову дитини та й клює. Чоловік хотів одігнать його та й кинув палку — та по дитині... І вбив. Чоловік став плакать.

Ятликові стало жаль того чоловіка, він і полетів та більш і не займав його.

Походження та примітки

Ятлик-кум і лисиця-кума. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 248/А. Зап. в 1885 р. у с. Нижня Сироватка Сумського пов. від М. Голуба. Б. Д. Гринченко, Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях, вып. 1, Чернигов, 1895., стор. 145—147.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.