Українські народні казки

Брат і сестра

Легенда Полтавщини

На нашу рідну землю було нашестя турків та яничар. Знущались вони з беззахисного люду. Забирали вони молодих гарних дівчат та й гнали в неволю. Дівчата поливали слізьми свої сліди. Молодий яничар, їдучи на коні, не спускав очей з чорнобривої полонянки.

А коли орда зупинилася в степу на ночівлю, заговорив яничар до дівчини її мовою. Він намовляв її на нічну втечу, обіцяв оженитися на ній, коли зуміють повернутися на Україну. Дівчина погодилась.

Коли бусурмани поснули, то яничар з дівчиною втекли з табору. Щосили бігли вони, збиваючи ноги. Заховалися в густих заростях. Почали говорити. Яничар розповів, як малим його схопили турки. Згадував, як виглядає їхня хата над ставком, розлога яблуня за хатою, рідне село. Слухала, слухала дівчина, та як заридає: ї

— Ти ж мій брат… Я проклинаю жорстоких бусурманів!

Ой, мій брате, синій цвіт!
А я буду жовтий цвіт, гей!
Звеселимо білий світ, гей!
Будуть люди квіти рвати
Будуть про нас споминати, гей!

І виросли з них незнані ще у наших краях квіти брат-і-сестра. У нашім селі Веприк їх називають братчики. Ростуть вони і в лісі, і край дороги. Кожна квіточка цвіте подвійними кольорами: синім і жовтим.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

68. Брат і сестра. Записано в селі Веприк Гадяцького району від Котляр Параски Іванівни (1925) Гвасалією Ангеліною 2009 року.

Брат і сестра

Легенда Поділля

Дику фіалку у нас ще називають брат і сестра. Легенда розповідає, що ця квітка дійсно брат і сестра. Ще маленькими розійшлися по світу, бо мати у них була вдова. А зустрілися вони вже дорослими і закохались одне в одного. Не знаючи, що вони брат і сестра, побралися. Коли дізнались, то вирішили піти в гори.

Брат говорить сестрі:

— Підем, сестро, горами, розсіємось зіллям, будуть люди зілля рвати, сестру й брата споминати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

52. Брат і сестра. Записано в селі Мотрунки від Лавринчук Г. 2008 року.

Брат і сестра

Легенда Чернігівщини

Дніпро і Десна — це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Домовилися брат з сестрою вранці вийти і полягали спати. От проспала Десна ранок, а Дніпро встав на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і пішов степами. Десна прокинулась, а брата немає. Вона пустила вперед ворoна, а сама побігла слідом.

Летить ворон, як бачить, що наздоганяє хлопця, то крякне. Що поверне Десна до Дніпра, то він вбік тікає. Багато разів наздоганяла сестра брата і кожен раз він тікав вбік (тому річка така кручена). А на ворона напав рябець і давай битися. Довго билися чи ні, але Дніпро добіг до моря. Десна як почула про це од ворона, прихилилась до брата і злилась з його потоками. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро — правою.

Де є острови і скелі серед річки — там брат з сестрою розминалися. Коли ясний день, то видно, що в Дніпрі вода синя, а в Десні — жовтувата. Десна плине тихо, а Дніпро — прудко. Про них є пісня:

Десна Дніпру рідна сестра,

Десна Дніпро спережила,

Дніпра-брата не спинила.

Ще й ворона посилала,

А в Києві в Дніпро впала.

Жалується лиман морю,

Що Дніпро взяв свою волю.

Свої гирла прочищає,

Лиман море засипає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

6. Брат і сестра. Записано в Десні від Новик Олени Петрівни (1943) 2008 року.