Українські народні казки

Біла лілея

Легенда Поділля

В ті неспокійні часи, коли турки нападали на Україну, в одному селі жила дуже гарна дівчина. Вона була струнка, висока, з гарним білим волоссям. Звали її Лілея.

Одного разу, коли в її селі дізналися, що скоро будуть турки нападати, люди сховалися в печеру. Це була їхня звична схованка і дуже надійна. Бо турки ту схованку ніяк не могли знайти. Коли люди сховалися, Лілеї в селі не було. Вона пішла в ліс по дрова.

Коли дівчина поверталася до села, звідти їхали турки. Вони були розлючені, бо в селі нікого вже не було. Побачивши Лілею, вони приставили шаблю їй до грудей і наказали, щоб вона вела їх до схованки. А в тому лісі було велике болото, якого не було видно. Лілея вела їх до болота. Бусурмани запідозрили щось, бо дівчина так просто згодилася вести їх до схованки. Вони вели її перед собою. Дійшовши до болота, Лілея ступала легко, щоб не провалитися, а коні відразу погрузли в болото. Лілея також оступилася і почала топитися і з неї зірвалася її біла хустинка, яку вона завжди носила.

Через день Лілею почали шукати. Прийшовши до болота, люди побачили кінські сліди і білу хустинку Лілеї і відразу про все здогадалися. А на тому болоті виросли гарні білі квіти, які люди назвали лілеями в честь своєї героїні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

10. Біла лілея. Записано в Шпичинцях Деражнянського району від Способ Ганни Петрівни (1945) 2008 року.