Українські народні казки

Вири

Легенда Чернігівщини

Вири, щоб ви знали, це урочище, що розташоване неподалік Киселівки. Там небезпечно знаходитися в будь-яку пору року й за будь-якого часу доби. Чому, питаєте? Бо прокляття лежить на тому місці.

Колись, розповідали мені моя прабабуся, коли я ще дитям була, жив на білому світі змій. Він був дуже страшний і великий. У нього було аж три голови. І кожної пори року він вимагав від поселян собі у жертву красуню. Їв свої жертви. Коли йому раз сказала одна баба, щоб забрав її собі на поживу, то змій відповів, що у старої м’ясо несмачне, шкіра груба, а обличчя некрасиве, а йому більш до вподоби красивих пожирати.

Плачуть дівчата, плачуть їхні рідні, плачуть їхні женихи, що доведеться на страшну муку йти. Уже жінки й народжувати бояться, бо пожере змій їхніх дітей, якщо народяться доньки. А хлопчиків не було навіщо народжувати: з ким їм жити, коли дівчат змій переїсть.

От і боялися люди і вдень, і вночі, і вранці, і ввечері, і влітку, і восени, і весною, і зимою, бо не знали, коли надумається Змій жертву вимагати та на кого своїм хвостом кивне.

І кивнути йому раз прийшлося на найкращу красуню, яку мати тримала в ямі, котру ретельно оберігала від і людського, і змієвого ока. Як він її вистежив? Коли якось в сутінках вмитися тайно від мами вийшла до озерця, так він її й помітив. А та дівчина мала силу від землі, бо жила в землянці, із землею говорила, як із рідною їй людиною. Коли побачив змій дівчину, то виринув із озера й кричить:

— Тебе хочу з’їсти!

А земля як застугонить, як завирує під ним, так усі голови в різні боки й почали крутитися. А потім сторчака поставило змія, і пішли виром кожна голова в свою дірку. І розірвався він на частини.

Так найбільший вир, то тіло змія, а три менші — його голови. І, кажуть, що буває в сутінках чути, як гуде змій, скликаючи свої голови докупи, та не може він перебороти силу матері-землі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

7. Вири. Записано в Киселівці Чернігівського району від Сукач Ганни Антонівни (1930) 2008 року.