Українські народні казки

Гора Шапочницька

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був 1860 рік. Поміж людьми ходили чутки, що цар указом звільнив людей від кріпаччини, бо було тоді тяжке кріпосницьке життя. Але пани з попами заховали той указ і не хотіли зачитувати його кріпакам.

Чекали волі і яблунівці. В неділю рано біля церкви зібралося багато людей. Пожилі віком селяни просили отця Василія зачитати царський указ про волю. Але піп замахав руками і почав умовляти своїх парафіян, щоб відробляли нишком панщину, як і раніше. Він казав:

— Адже ж сам Бог створив панів і рабів. Все мусить іти „по-божому”.

Молодіші та сміливіші почали наступати на попа. Тоді піп заговорив до своїх парафіян не словами молитви, а почав ображати людей, називаючи їх холопами, крамольниками.

— Канчуків їм, а не волі!

Увірвався терпець і селянам. Роззули вони отця Василія та почали ганяти по селу босого по колючках та реп’яхах під тинами.

Гірко помилилися кріпаки. Ніякого указу про волю цар не давав. Замість волі пан Яновський (а він був управителем села з 1840 року) привів стражників. Усіх селян зігнали на гору, примусили роздягатися. За бунт били канчуками всіх чоловіків, не минали й старих.

Побитих родичі забирали в рядна і несли до дому, а шапки лишалися. Не до шапок було людям. Шапок так багато валялося, що й гора рябіла від них. Звідси, нібито, й походить назва гори — Шапочницька.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

23. Гора Шапочницька. Записано в Яблуневі Канівського району від Берегової Мотрони Михайлівни (1937) 2008 року.