Українські народні казки

Громова вода

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одного погожого ранку дівчина Маруся, що з Лисянської Цокалівщини, вийшла в поле вибирати коноплі. Коли сонце піднялося вже високо, вона стомилася і присіла в затінку перепочити. Аж тут бачить: серед ясного неба з’явилася дивна хмара. Це була хмара від копит татарської орди. В голові промайнули страшні картини, як ще недавно забрали в полон її молодших сестру і брата. Що робити? Куди подітись Марусі? З одного боку орда, з іншого — гранітна скеля. Полон чи смерть? Маруся вибрала смерть і стрибнула в безодню...

Раптом небо затягли чорні важкі хмари. Стемніло. Вдарив грім. Величезний спалах освітив левади, річку, поле. Дощ лив, як з відра. День і ніч блискавки розривали навпіл небо і землю. Одна з блискавок розколола гранітну скелю, з якої Маруся пішла у вічність.

На ранок все стихло і люди побачили, як з величезної скелі пробивається струмок прозорої джерельної води, перетворюючись потім в червоний потік, а поруч виріс кущ червоної калини. Чистий струмок, то сльози Марусі, а червоний потік — то плач України.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

113. Громова вода. Записав Безвершенко Сергій (8 клас) від діда Івана 2008 року у Лисянському районі.