Українські народні казки

Дівчина-калина

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це за давніх часів, коли на наші землі нападали німецькі війська. Неначе смерть, налітали вони на село і нищили все. Весняним ранком всі поїхали на ярмарок, залишились тільки сивобороді дідусі і сільська красуня Килина. Вона була дуже гарна, але жаль, що була сирітка.

Вже сонечко мало зайти, а людей все не було. Раптом на сході закуріло і почулися крики. Через деякий час люди розгледіли, що то вороги. Хвилина і вони були в селі. Половили всіх, а оселі спалили.

На світанку вороги почали розправу. Дійшла черга до Килини. Але ворогам дівчина сподобалась і вони забрали її з собою. В Килининій голові була думка: «Помститись!» Килина не змогла втекти. Вранці її вивели на страту. Там де впали крапельки крові Килини, випнулись стрункі пагони, вкриті ніжно-зеленим листям. Восени на деревці з’явились червоні кетяги. Вони нагадували краплі крові Килини.

З тих пір це дивне дерево люди звуть калиною.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

91. Дівчина-калина. Записано в селі Гуляйполе Катеринопільського району від Гаркавої Теклі Якимівни 2000 року.