Українські народні казки

Змій і руська царівна

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись на наших землях, коли Сонце було Богом, жили на землі руській чудовиська небачені. І в нашому краї був один із таких. Змій столітній жив під горою. Нападав на села, палив хати, вбивав людей.

Багато молодців хотіли звести його з життя, але дуже сильний був змій, а до того ж хитрющий, знав, де були пастки, продумував свої напади.

Жила в ті часи давні красуня нечуваної краси, пишна, білолиця, добра. Дочкою царя Русі була. Та й вирішив підлий Змій вкрасти її. Нащадка в нього не було, тож захотів одружитися на царівні. І зробив це.

Пішло по землі безкраїй:

— Вкрали красуню!

Звів нанівець всі нерви цар-отець. Видав указ і розіслав з ним гінців по всій землі руській, щоб ті оповістили, що сміливцю, який врятує дівчину, віддасть її заміж за нього і півцарства в придане дасть.

Жив на тих землях один молодець. Святогором звався. Почувши про горе, що сталося на рідній землі, сказав:

— Визволю від Змія-лиходія царівну, або не жити мені на світі білому.

Прийшов до двору, порадився з царем і вирушив на подвиг. Проїжджаючи мимо гір, побачив зв’язану царівну на скелі високій, а коло неї змія-поганця, який там ошивався. Відбувся бій славний. Через силу виграв його Святогор. З раною тяжкою виліз він на скелю та й визволив дівчину з пут.

— Вмираю! — сказав він і помер.

Царівна ж донесла вість про втрату таку народу. З тих пір слава його живе у віках.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

29. Змій і руська царівна. Записано в Житниках Жашківського району від Висульки Станіслави Іванівни (1936) 2008 року.