Українські народні казки

Калина

Легенда Поділля

В одному селі жила гарна дівчина. Цю дівчину звали Килина. Мама дівчини померла дуже рано, а батько одружився вдруге. Мачуха Килини мала ще своїх двох дочок і дуже не любила падчерицю. Вона її не любила через те, що Килина була набагато краща за її зманіжених дочок. І мачуха на кожному кроці зводила наклеп на падчерицю. Вона казала нібито дівчина до праці не годиться, батька не слухається. А Килина це все спокійно і смирно вислуховувала. І люди бачили, що вона дуже роботяща і добра дівчина.

Коли мачуха побачила, що дівчина ставала дедалі красивішою, а її дочки такі потворні, вона ще більше зненавиділа бідну дівчину. Вона перестала її годувати і примушувала працювати від зорі до зорі на полі. А вночі заставляла при свічці ткати. Мачуха думала, що Килина зів’яне, як весняні квіти, але дівчина все одно була рум’яною і веселою. Тоді мачуха вирішила вбити дівчину. Вона сказала Килині піти з нею в садок за ягодами. Коли Килина зігнулася, щоб зірвати ягоду, мачуха встромила її ножа прямо в серце.

На тому місці, де пролилася кров Килини, виріс дуже гарний кущ, який весною цвів гарними, ніжними квітами, а літом достигав дрібними червоними ягодами. Ці ягоди були схожі на краплини крові. Пізніше цей кущ назвали калиною.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9. Калина. Записано в Шпичинцях Деражнянського району від Берегової Лариси Варламівни (1941) 2008 року.