Українські народні казки

Квітка папороті

Легенда Чернігівщини

Ніхто ніколи не бачив цвіту квітки папороті, але люди вірили в її чарівну силу. Вірили у те, що хто її знайде, буде розуміти мову тварин і рослин, знатиме, що буде далі, находитиме вкрадене.

Кажуть, що квітка папороті цвіте у ніч на Івана Купала, коли сили темряви і зла дуже великі. Той, хто не побоїться пройти усі випробування, стане володіти незвичайною силою. Мені моя мати розказувала таку легенду.

Пропали колись в одного дядька коні. Послав він сина їх шукати. Цілий день ходив той, утомився. Зайшов у ліс та й ліг під кущем спати. А було це якраз під Купального Івана, саме цвіла папороть. От одна квітка зламалась та зачепилась за мотузку постола. Відьми і відьмаки що стерегли квітку, гарчали і верещали, стогнали і вили, та хлопець цього не чув, бо кріпко спав.

Рано схватився і зрозумів, що знає, де його коні і хто їх украв. Пішов, забрав та поїхав додому. По дорозі чує, як коні між собою гомонять, що скоро уже будуть дома. І що хазяїн з радості дасть їм доброго сіна Не зрозумів парубок звідки він усе оце знає.

Як приїхав додому, став розказувати усім про це. А тоді взяв і скинув постоли. Папороть і випала. Зразу усе вилетіло з голови і забув він усе, що знав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

72. Квітка папороті. Записано в Кукшині Ніжинського району від Василенко Катерини Михайлівни (1934) 2008 року.