Українські народні казки

Кедьова криниця

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Давно це було, ще коли село називалось Псярівкою, а не Ятранівкою, як нині. На краю села жив один чоловік, звали його Кедь. Жив заможно, мав ставочок.

Одного літа сталась страшенна посуха, пересихали криниці, міліли ставки. Щоб зберегти живильну вологу у своїй водоймі, Кедь запинив власний став. Через це усі ставки та криниці у селі геть висохли.

Скільки люди не просили і не благали Кедя пустити воду, він не слухав. Тоді селяни вирішили на березі викопати ще одну криницю, найглибшу в селі. Довго вони працювали, старалися, але навіть на найбільшій глибині води не було. Вирішено було провести церковну службу, всім миром просити в Бога допомоги. Та і це виявилося марним.

Аж ось до колодязя прийшов сліпий каліка. З його незрячих очей текли сльози, а серце надривалось від болю за страждання односельців. Свої щирі молитви посилав він до Бога, молив не за себе, а за людей, за малих діток, які помирали від спраги. Почув Бог благання каліки, у колодязі задзюрчала вода.

З того часу цю криницю в селі вважають святою. Коли стається в сім’ї горе, або хтось захворіє, то обов’язково до сходу сонця йдуть до криниці, несуть хліб і воду та моляться Богу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

71. Кедьова криниця. Записано в Ятранівці Уманського району від Сухореброї Параски Іванівни 2008 року.