Козацьке випробування
Легенда Поділля
Як приходив хтось у Січ, то запорожці випробували міру його спритності. Накажуть йому варити куліш, розкажуть як, застережуть, щоб не сирий був і не перекипів. А самі йдуть наче косити. Парубкові ж так накажуть:
— Коли зготуєш, то виходь на могилу й клич нас. Ми почуємо та й прийдемо.
Залізуть козаки в очерет і лежать. Ото хлопець зварить куліш, виходить на могилу, починає кликати. Вони чують, та не відгукуються. Кличе він їх, кличе, а тоді в сльози.
Козаки лежать у траві, чують усе це й кажуть:
— Ні, це не наш!
Тоді повернуться в курінь, дадуть тому хлопцеві коня і грошей на дорогу й скажуть:
— Іди собі! Нам таких не треба!
А котрий хлопець вдасться спритний та кмітливий, то вийшовши на могилу, крикне, гукне разів зо два. А як не відгукнуться, то він сам іде куліш їсти. Та ще й вдарить гопака й пісні затягне.
Тоді запорожці, прихопивши коси, йдуть до куреня. А він:
— Де вас чорти носили, панове? Кликав я вас, кликав, та й захрип. Тоді, щоб не вистиг куліш, почав сам їсти!
Перезирнуться запорожці та скажуть:
— Вставай, джуро! Тепер ти рівний нам козак!
І приймають парубка до свого товариства.