☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Крива верба
Легенда Поділля

Моє село називається Пилипи-Олександрівські. Воно мені дуже подобається. Я дуже його люблю, тому що воно мені рідне, я в ньому народилася. Я хочу розповісти дуже цікаву і водночас трагічну легенду про криву вербу.

У моєму селі жила дівчина, яку називали Анастасія. Вона була дуже красива, у неї була довга руса коса. Її хлопця звали Андрій. Він Анастасію дуже сильно кохав. Та раптом Анастасії сподобався інший хлопець і вона його покохала. Коли про це дізнався Андрій, він дуже розсердився, тому що він ніколи не кохав так сильно, як Анастасію. Андрій задумав, як заманити Анастасію в ліс, щоб убити.

Коли Анастасія прийшла на те місце де була запланована зустріч, там нікого не було. Та раптом з кущів вийшов Андрій. Націливши зброю на Анастасію він вистрілив і Анастасія, впала мертвою. Щоб не сумувати і не звинувачувати себе в скоєному Андрій вистрілив у себе і впав коло Анастасії.

Мати Анастасії звинувачувала Андрія в смерті своєї дочки і була проти того, щоб поховати їх разом. Та все ж таки попри всі заперечення їхні могили стоять одна біля одної.

На місці вбивства виросла верба, але не проста верба, а крива. З того часу пройшло вже не мало десятиліть, та там, де були вбиті Анастасія і Андрій й досі росте крива верба.

І коди я проходжу біля того місця, завжди згадую легенду про криву вербу.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

89. Крива верба. Записано в с. Пилипи-Олександрівські Віньковецького району від Коржак Євгенії Михайлівни (1937) 2010 року.