Криниця між трьома каменями
Легенда Поділля
Між двома старими вербами б’є джерело. Три великі камені обгородили його з усіх сторін. Подорожній обов’язково сяде тут відпочити, бо місце само притягує до себе. Із покоління в покоління передається легенда.
У давні часи в селі Кучівка в пана була дуже гарна донька. Більше всього на світі вона любила кататися на конях. І літньої жаркої днини і зимою в хуртовину запрягала двоє коней у гарно змайстровану бричку і виїжджала в поле. Коні, мов птахи, пролітали польовими дорогами.
Було це перед грозою. Батько просив доньку не збиратися на прогулянку, але вона не послухалась. Довго коні-птахи були в дорозі і притомилися. Молода дівчина звернула з дороги, щоб напоїти своїх скакунів. Почалася гроза: гриміло і блискало. Коні жадібно почали пити воду.
Вмить камені розсунулись і бричка з молодою панною й кіньми провалилися під землю.
З тих пір подорожні, коли п’ють воду, обов’язково згадують про події сивої давнини і ще при цьому говорять, що напились води з панської криниці.