Криничка
Легенда Чернігівщини

Колись давним-давно за селом був панський маєток, а за ним — панський сад і школа. Недалеко від маєтку било джерельце, вода була там чиста, холодна і

смачна. Часто туди приходили бідні люди, щоб вгамувати спрагу після виснажливого робочого дня. Цілюща вода наділяла людей новими силами і давала бажання жити. Але жорстокому панові не сподобалось, що біля його маєтку вештаються якісь обідранці. Велів він своїм слугам завалити криничку. Ті так і зробили.

Пройшло дуже багато часу. Пан втік за кордон, сад постарів і заріс чагарниками, школу зруйнували. Про джерельце всі забули. Та з одним чоловіком трапилася біда, він перестав ходити. Однієї ночі йому наснився сон, що за селом є криничка, завалена каменюкою. Коли одсунути камінь, потече вода і вона допоможе стати на ноги.

Прокинувся чоловік, розповів про сон рідним. Вони, не вагаючись, запрягли коня, поклали на віз хворого і поїхали за село. Знайшовши камінь, вони насилу зрушили його з місця. І забило знову під калиною джерело. Хворий чоловік довго хлюпався у воді, і пив її, і вмивався. А тоді заснув біля води. Прокинувшись пішов додому сам.

З тих пір криничку облагородили, накрили, ввігнали кільця, неподалік поставили стіл і лавочки. А на Івана Купала щороку отець святить там воду. А та вода не псується, з неї заварюється дуже смачний чай.

З різних місць з’їжджаються люди, щоб набрати цілющої води. А вона пахне хвоєю, березовим соком і таємницями.