Курган

Легенда Полтавщини

Давно це було, іще за часів татарського лихоліття. Тоді річка Сула була глибокою і бистрою, а її притока Сулиця чистою і широкоплинною. Текли вони луками і низинами. На луках били чисті джерела, росли розкішні трави і чудові рідкісні квіти. У долині цих річок жило плем’я русичів. Жило тихо і мирно. Ні на кого не нападало.

Займалися русичі різними ремеслами та мисливством. На луках було багато водоплавної птиці, а в лісі водилося багато дичини: оленів та лосів, диких кабанів, борсуків та лисиць.

Русичі були вправними стрільцями. Але вони не зловживали зброєю і натягували тятиву лука тільки тоді, коли потрібна була їжа. Селище русичів Конятин багатішало з кожним днем. Жили у ньому люди багато і щасливо, бо були працьовитими і хоробрими.

Серед дерев’яних будівель, у яких жили русичі, красувався князівський терем. І жив у ньому князь з дружиною та дочкою-красунею.

Ой, гарна ж то була, кажуть, гарна діва, чарівна, як боже сонечко в травні. Палко і щиро полюбила князівна воїна-воєводу, який охороняв місто від ворогів. Часто їздила вона верхи на коні в супроводі челяді, милувалася красою рідного краю.

Та ось татарська орда насунула чорною хмарою на Конятин. Три дні і три ночі билися русичі з татарами. Звідусіль було чути стогін, лайку, іржання коней, брязкіт зброї.

Битва була жорстокою, не на життя, а на смерть. Багато побито чужинців. Та перевага була на боці непроханих гостей. Загинув князь, його дружина та дочка, майже всі воїни-оборонці. Забрали татари здобич, бранців, подалися далі. Поховали конятинці вбитих, а також реліквію Конятина — золотого коня. Насипали аж три могили-кургани.

На шляху з Окопу на Шеки височіє і сьогодні висока могила. Колише вітер на ній полин та перекотиполе. Хто не йде, не їде повз курган, задумається, хто тут похований, чия невідома доля.

Із трьох могил збереглася тільки оця одна. Другу розкопали ще до війни археологи, третю розорали. Де поховано князівну-красуню, де лежить золотий кінь, ніхто не відає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

38. Курган при дорозі. Записано в селі Окіп Лубенського району від Старика Петра Михайловича (1939) 2008 року.