Українські народні казки

Кізігори

Легенда Поділля

Є в Антонінському лісі місцина, яку називають Кізігори. По різному пояснюють цю назву. Ось одна з легенд.

Було це дуже давно. Мальовниче селище Холодки було розташоване на острові (місце між сучасними Антонінами і Якимівцями). Дуже красиве село. В центрі дзеркальною водою виблискувало озеро, навколо якого низько схилилися верби. Поселення було багате і гостинне. Жителі були працьовитими, дружніми, допомагали один одному, надавали притулок подорожнім, які далеко рознесли славу про Холодки. Особливо любили вони розповідати про надзвичайну вроду і доброту дочки старійшини Холодків Лани. Дійсно, вона була надто вродлива, розумна, ніжна і добра. Мала коханого, з яким повинні були побратися.

Холодківчани готувалися до весілля своєї улюблениці. Матері у Лани не було і кожному жителю Холодків хотілося щиро привітати молодят. Але на поселення чорним смерчем налетіли вороги. Палили, грабували, руйнували, мордували людей. Коханий Лани ледве відбився від ворогів, які чорними круками обступили його. Смертельно поранений впав ватаг поселян.

Не витримавши, Лана вискочила із своєї схованки і кинулась до вмираючого батька. Врода її засліпила ворогів. Вони підбігли до дівчини, схопили її за волосся, галасуючи від радості, що буде в їхнього хана найвродливіша наложниця. Юнак кинувся на допомогу коханій. Мечем він відрубав дівчині довгу косу і закричав:

— Тікай! Біжи в ліс! Рятуйся Лано! На святе місце нашого кохання!

І наче підхоплена вітром, дівчина помчала через поле у ліс. Вороги бігли за нею стогнучи, ревучи, сопучи. Ось-ось схоплять. Юнак впав на землю:

— Земле свята, заступися за Лану! Боже, нехай краще стане кохана ланню, аніж наложницею-рабинею.

Задихана Лана вбігла в ліс і ступила на пагорбок — святе місце їхнього кохання. Вороги були дуже близько. І раптом земля під нею заворушилася і почала підійматися вгору. Все вище і вище підносилася Лана над ворогами. Ті метали стріли, а двоє дерлися вгору, щоб дістати дівчину. Лана впала навколішки і скрикнула:

— Боже великий, порятуй! Не дай ворогам позбиткуватися наді мною! Виконай останню волю мого кохання.

І диво! На очах в переслідувачів дівчина перетворилася на чудову кізочку із прекрасними і сумними очима. Вона гордо стояла на високому пагорбі і дивилася на переляканих ворогів, які кинулися тікати із лісу.

А з того часу довго водилися саме в тому місці дикі кози, де за легендою стала ланню найвродливіша дівчина холодчан Лана. І це місце антонінці так і називають — Кізігори.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

56. Кізігори. Записала Лукашук Ніна в Антонівці Новоушицького району від Мельник Ганни (1917) 2008 року.