Лутава
Легенда Чернігівщини

Давно це було. По обидва боки Десни жили люди. Та чомусь ворогували жителі правого берега з жителями лівого.

Одного разу дівчина Ава прала сорочки. Якось випустила сорочку з рук, підхопила її течія і понесла. Занепокоїлася дівчина. А в цей час парубок Лут ловив рибу. Сидів він у човні, якраз посеред Десни. Помітив цю пригоду, підплив швиденько, витягнув сорочку з води і спрямував човен до берега. Коли віддавав дівчині сорочку, то вона йому сподобалася. Та зустрічатися вони не могли, бо жили на різних берегах і їхні родичі ворогували між собою. Доводилося потайки зустрічатися. Забирав парубок дівчину в човен, та так і сиділи посеред Десни. Одного разу здійнявся сильний вітер. Прокотив великі хвилі і перекинув човна, в якому були закохані. Так трагічно закінчилося

кохання Лута та Ави.

Пройшли роки, змінила русло Десна, відійшла до Остра. Розбудувалися поселення, злилися в одне. А село назвали Лутавою на честь закоханих.