Українські народні казки

Мавчин Великдень

Українська легенда

Ще в сиву давнину, за часів наших дідів та прадідів, через передачу від одного до другого, а далі вже й до нас справлявся й справляється мавчин Великдень.

«Може, того справді й не було, а все ж таки, як там кажуть, було. Святкували його на зелені свята. Старі люди розказували, що мавки робляться з нехрещених дітей. Ото як яка мати народить дитя та згубить його, або втопить, або щось інше зробить, так то й буде мавка.

Через те не можна починати купатися до зелених свят. А як хто не втерпить та піде купатися до зелених свят, то треба взяти з собою полину, тримати його в руках та й приказувати:

— Мавко, мавко, на тобі полин, а мене покинь! Мавко, мавко, на тобі полин, а мене покинь!

То тоді купальнику нічого не буде. А як без полину влізе купатися в річку, то тоді вона вирине з води та й залоскоче. Ото через те на зелені свята носять у руках любисток, канупір, м’яту, як ідуть до церкви або як ходять по селу.

Під час зелених свят маленькі мавки літають по селах у вигляді сорок, лелек, з’являються у вигляді нічних птахів або пташенят, які жалісно пищать і випрошують, щоб їх охрестили.

За народними віруваннями у таких випадках потрібно кинути хустку як крижмо, назвати ім’я і сказати:

—Хрещу тебе.

Тільки після цього душа дитини знаходить спокій. Якщо ж протягом семи років мавку ніхто не охрестив, то душа померлої дитини перетворювалася у злого духа — мавку або русалку.

Одяг у мавок тонкий та прозорий. Тіні від їх постатей немає, а коли вони бігають по траві, то вона під їхніми ногами не коливається.

На відміну від русалок мавки не мали шкіряного покриву на спині, внаслідок чого зі спини можна було бачити їхні нутрощі.

Взимку мавки зникали з полів та лісів і ховалися у гірських печерах та ямах, а навесні знову починали бігати зграйками по лісах та полонинах, збирати квіти, купатися у річках та озерах, гратися та танцювати.

Там, де грали та танцювали мавки, трава росла густішою та зеленішою. Проте люди намагалися уникати зустрічі з цими істотами.

Мавки могли збити подорожнього зі шляху і завести його у хащі; залоскотати до смерті; відірвати людині голову або наслати на неї хвороби.

Інколи вночі мавки проникали в хати і смоктали груди сплячих людей (і чоловіків, і жінок), після чого люди починали хворіти, чахнути і, врешті-решт, помирали.

Мавки зачаровували парубків, і ті одружувалися з ними, проте такий шлюб не був щасливим: мавка зникала, а зачарований нею парубок гинув від суму. Іноді дружина-мавка вночі потроху висмоктувала кров у свого чоловіка.

Та були випадки, коли зустріч з мавкою для людини закінчувалась благополучно.

Старі люди розповідали, що якось мавки забрали із собою молодого вівчаря-музику. Три дні мавки несамовито танцювали під чарівні мелодії музики. За те, що славно повеселив їх, мавки відпустили хлопця додому, але попередили:

— Не смій розповідати де був, кого бачив і що чув, бо буде тобі лихо!

Захистом від мавок та русалок за народними віруваннями були часник, хрін та полин.