☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Малуниха — Божелісся
Легенда Чернігівщини

Давні авдіївці ставилися до дубів, як до живих істот, турбувалися про них, оберігали. Радо зустрічали людей горді і величаві дерева в дібровах, допомагали в скрутні часи, лікували хворих і немічних. Має володар лісів цілющі властивості, біля його міцного стовбура легше стає душі і тілу, відходять життєві негаразди, відступають хвороби, біди.

Ще на початку XX ст. біля Селища шумів могутніми кронами віковий дубовий ліс, який називали Божелісся. Ніхто з місцевих жителів не міг пояснити цієї назви. Говорили, що баба Малуниха (місцева жителька, остання «старовірка») називала його Праведним лісом. Лише недавно, на основі різних джерел, ми дізналися, що означає Божелісся. Це священний, заповідний ліс українців. У такому лісі суворо заборонялось вирубувати дерева, чи навіть зламувати гілля, бо в Божелісся навідувалися боги. Тут розміщували язичницькі капища (жертовники) і рукотворні святощі, так звані ідоли.

А інша назва у Божелісся —Праведний ліс. Чомусь обминали його торговці лісом, обходили десятою дорогою. Була в Божеліссі непізнана сила, грізна таємничість. Великі гроші заробили на продажі авдіївського лісу новгород-сіверські купці Биховський та Єгудін ( пам’ять про них залишилася у назві лісового масиву Жидівщина), а Праведний ліс стояв. За переказами, в тому лісі були дерева, посаджені ще першопоселенцями Авдіївки. Можна лише уявити, що то був за ліс.

Спливали роки, міцніли дуби в Лузиках (раніше село, зараз — окраїна Авдіївки). До них, як і до дубів Праведного лісу, за допомогою, за порадою, набратися сил приходили старовіри. Вони і надалі дотримувались старих обрядів, вірувань, традицій. Останньою відомою «старовіркою» була баба Малуниха, як її тоді називали лузичани. Баба Малуниха свято дотримувалась моральних заповідей, вироблених упродовж століть її предками. Завжди і в усьому вона старалась допомогти людям, чи то порадою, чи добрим словом. Особливо уславилась вона як знахарка, цілителька. Знала чудодійні ліки практично від усіх хвороб, які виготовляла з рослин, корінців, плодів, ягід.

, ц ще, казали люди, розмовляла вона з тваринами, птахами, деревами, оберігала їх, як могла. Багато прожила, а померла не винісши наруги над дерев’яним ідолом, коли чиясь лиха рука знищила його. Похована цілителька у Праведному лісі, на місці, де стояв ідол, а місцевість ця і зараз називається Малуниха.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

43. Малуниха-Божелісся. Записано в Авдіївці Сосницького району від Кашич Марії Пилипівни (1910) 2008 року.