Українські народні казки

Мати-й-мачуха

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись в одному селі жили матір, батько та їх дочка. Та дуже скоро молода мати померла, тому чоловік найшов собі іншу дружину. Жінка відразу ж зненавиділа пасербицю.

І от одного разу вночі вона послала дівчину до своєї сестри, яка жила в сусідньому селі. Через дорогу між селами пролягало урвище. Але дівчинка знала про нього, тому зупинилася, щоб розгледіти найкращий шлях. Падчерка навіть не здогадувалася, що її мачуха заховалася за ближнім кущем і спостерігала за нею. Скоро жінка вибігла і зіпхнула дівчину в урвище, а сама ж пішла додому.

Батько, який дуже любив свою доньку, розшукував її по всіх усюдах. І от нарешті, знайшов. Виявилось, що коли дівчина падала, то вона зачепилася за кущ, який і врятував її од смерті. Прийти ж додому вона не змогла, бо переламала ногу.

З того часу в урвищі щовесни розцвітали маленькі жовті квіти. Їхні листки були з однієї сторони теплі, а з іншої холодні, подібно до двох жінок — матері й мачухи.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

54. Мати й мачуха. Записано в Рогах Маньківського району від Бар’яцької Ольги Андріївни (1953) 2008 року.

Мати-й-мачуха

Легенда Полтавщини

Жила собі сім’я. Та через деякий час тяжко захворіла мати й невдовзі померла. Залишилися дочка й батько вдвох, але батько дівчини швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. Мачуха була злою до чоловікової дочки: весь час карала її за різні дрібниці. Дівчина сумувала за своєю рідною ненькою і часто плакала.

Аж ось на її городі виросла дивна квітка, при якій не було листочків. Та квітка нагадувала дівчині матір, і вона часто плакала, над нею сидячи. Незабаром з’явилися листочки. Сльози образи капали на поверхню листка і робили її та холодною. А сльози суму за мамою котилися під низ, там була тепла поверхня, вкрита м’якими ніжними ворсинками.

З того часу й досі, коли візьмемо листок мати-й-мачухи і прикладемо до лиця, то відчуємо на дотик, що одна сторона листочка холодна й шершава (то мачуха), а інша — м’якенька й тепла. То мама…

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

49. Мати-й-мачуха. Записано в Березоточі Лубенського району від Мудрої Галини Федотівни (1937) 2008 року.

Мати-й-мачуха

Легенда Поділля

Квітка мати-мачуха красива своєю ніжністю, особливо тоді, коли ще не цвітуть ніякі квіти, навіть листя в них ще немає, а квіти вже цвітуть. Про цю квітку в нас поширена така легенда.

Кожна квітка, як і все на світі, має свою матір. А у сон-трави мати нерідна — мачуха. Як тільки сніг зійшов, вона вже розбудила квітку:

— Вставай, ледащо, вже всі квіти цвітуть, а ти ще спиш.

Квітка проснулась і відцвіла раніше від інших. Так ніхто її краси й не бачив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

50. Мати-й-мачуха. Записано в селі Мотрунки від Лавринчук Г. 2008 року.