Мати-й-мачуха
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Колись в одному селі жили матір, батько та їх дочка. Та дуже скоро молода мати померла, тому чоловік найшов собі іншу дружину. Жінка відразу ж зненавиділа пасербицю.
І от одного разу вночі вона послала дівчину до своєї сестри, яка жила в сусідньому селі. Через дорогу між селами пролягало урвище. Але дівчинка знала про нього, тому зупинилася, щоб розгледіти найкращий шлях. Падчерка навіть не здогадувалася, що її мачуха заховалася за ближнім кущем і спостерігала за нею. Скоро жінка вибігла і зіпхнула дівчину в урвище, а сама ж пішла додому.
Батько, який дуже любив свою доньку, розшукував її по всіх усюдах. І от нарешті, знайшов. Виявилось, що коли дівчина падала, то вона зачепилася за кущ, який і врятував її од смерті. Прийти ж додому вона не змогла, бо переламала ногу.
З того часу в урвищі щовесни розцвітали маленькі жовті квіти. Їхні листки були з однієї сторони теплі, а з іншої холодні, подібно до двох жінок — матері й мачухи.
Мати-й-мачуха
Легенда Полтавщини
Жила собі сім’я. Та через деякий час тяжко захворіла мати й невдовзі померла. Залишилися дочка й батько вдвох, але батько дівчини швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. Мачуха була злою до чоловікової дочки: весь час карала її за різні дрібниці. Дівчина сумувала за своєю рідною ненькою і часто плакала.
Аж ось на її городі виросла дивна квітка, при якій не було листочків. Та квітка нагадувала дівчині матір, і вона часто плакала, над нею сидячи. Незабаром з’явилися листочки. Сльози образи капали на поверхню листка і робили її та холодною. А сльози суму за мамою котилися під низ, там була тепла поверхня, вкрита м’якими ніжними ворсинками.
З того часу й досі, коли візьмемо листок мати-й-мачухи і прикладемо до лиця, то відчуємо на дотик, що одна сторона листочка холодна й шершава (то мачуха), а інша — м’якенька й тепла. То мама…
Мати-й-мачуха
Легенда Поділля
Квітка мати-мачуха красива своєю ніжністю, особливо тоді, коли ще не цвітуть ніякі квіти, навіть листя в них ще немає, а квіти вже цвітуть. Про цю квітку в нас поширена така легенда.
Кожна квітка, як і все на світі, має свою матір. А у сон-трави мати нерідна — мачуха. Як тільки сніг зійшов, вона вже розбудила квітку:
— Вставай, ледащо, вже всі квіти цвітуть, а ти ще спиш.
Квітка проснулась і відцвіла раніше від інших. Так ніхто її краси й не бачив.