Мурзинці
Легенда Чернігівщини

Їхав один пан до свого помістя, та потрапив під сильну зливу. Кучер, який віз пана і знав ці місця, порадив заїхати у одне село. Дорога до села проходила через поле, відстань до села один кілометр. Земля в тих краях була родюча, чорна, і коли йшов дощ, болото було аж до колін. На півдорозі коні позастрягали і пан пішов пішки. Доки він ішов, дощ припинився.

Зайшовши у село, пан побачив, що і діти, і дорослі ходять замурзані по пояс у болото. Та й сам він добре замурзався. І зі злості викрикнув: «Які всі замурзані! Не село, а справжні Мурзинці!»