Українські народні казки

Не роби, чого не знаєш

Українська легенда

Один наймит підгледів якось, що хазяїн перекинувсь через пеньок за гумном, зробився вовкулакою і побіг у ліс. «Постривай же, думає наймит, перекинусь і я, що з того буде?» Взяв та й перекинувся. Став і він вовкулакою і побіг у ліс.

Довго блукав він по лісу з вовками. їсти усяку падаль він не міг, ото годувався коли якимось корінцем, коли ягідкою. Далі стало йому сумно без людей, та вже не знає, як перекинуться на людину. Ото він прийде до гумна, побачить хазяїна і хоче сказати йому по-людськи, завиє по-вовчи.

А собаки так і обступлять його. Він, бідолаха, і біжить до лісу.

Та вже насилу хазяїн здогадався, що це не вовк — взяв і перекинув його навпаки через пеньок. Наймит йому в ноги. А хазяїн подивився — аж жаль йому стало: худий, як скіпка, увесь подряпаний; то так собаки його погризли.

— Ото ж, небоже, — каже, — не роби, чого не знаєш.