Українські народні казки

Несподіване багатство

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ця легенда розповідає про те, яку чудодійну силу має цвіт папороті.

Один раз на рік, за народним повір’ям, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого. Він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль, йому відмикатимуться самі всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він може закохати в себе будь-яку дівчину. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне всього лиш одну мить і пильно охороняється від людей чортами.

До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола рослини освячену дванадцять разів скатертину (в якій чи на якій дванадцять разів освячувалася паска на Світле свято), він окреслює навколо себе коло стільки ж разів освяченим ножем. Окроплює його свяченою водою і тоді починає молитися.

По дев’ятій годині чорти добирають всіляких способів, аби злякати сміливця: повзуть на нього вужами, накидаються звірами, оглушують свистом і ревом, кидають камінням, гілками, стріляють. Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не боятися нічого цього і не озиратися, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем.

О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху. Страхіття, які супроводжують процедуру здобування квітки, бувають такі великі, що їх зазвичай ніхто не витримує. Власником чудесного талісмана можна стати хіба що якось цілком випадково, причому чорти, врешті-решт, все ж умудряються відібрати його собі. Ось яку розповідь я чув від свого діда.

Одному бідному парубку з нашого села Петру Пономаренку напередодні Івана Купала приснився незвичайний сон. Він мав взяти зі столу скатертину, на якій розрізали посвячену паску, і піти у ніч на Івана Купала в ліс, якраз до Ірдинського болота. Потім сон обірвався, хлопець солодко заснув.

Через декілька днів настала та таємнича ніч. Хлопець все зробив так, як бачив уві сні. Біля самого болота палахкотів вогонь. Підійшовши ближче, Петро побачив, що то горить цвіт папороті. Він підстелив скатертину, що взяв з дому, і на неї посипалися з квітки золоті монети. У лісі щось ревло, свистіло, гарчало, але хлопець на те не зважав, хоч і було лячно.

З тих пір Петро Пономаренко розбагатів: купив худобу, одружився з дівчиною небаченої краси, звів гарний будинок. Мир і злагода була в їхньому домі.

У селі ходили різні чутки про несподіване Петрове багатство, але всі точно знали: без чар тут не обійшлося.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

65. Несподіване багатство. Записано в селі Руська Поляна Черкаського району від Чернетка Назара Гнатовича (1933) 2008 року.