Українські народні казки

Никола Шугай

Легенда Бойківщини

Никола Шугай служив у господаря, пас вівці. Ще за панщини. А в тім селі було заведено, що треба було кожний день за порядком іти колисати пана. Люди колисали, а як панови не подобалося колисання, він бив їх. Коли прийшла черга до його ґазди колисати пана, ґазда вийшов на полонину та й каже Николі:

— Мені треба завтра йти пана колисати.

А Никола йому:

— Я піду колисати пана, а ви лишайтеся коло овець.

Колисав Никола пана цілий день і не міг панови вгодити. Тоді зарубав пана в колисці, пішов до господаря в полонину і каже:

— Уже більше ніхто не буде колисати пана. Ви ідіть домів, а я піду з вівцями далі.

Був Никола Шугай у полонині три роки і ніхто за нього не знав. На далеких полонинах був. А за три роки вернувся на свою полонину і заграв у трембіту, аби господар почув, що він є на полонині. Господар вийшов, і він йому каже:

— Я тобі за три роки придбав полонину, вичистив поле від лісу. Тепер тебе лишаю, а сам іду в опришки.

Зайшов до корчми і підсів за стіл до шандарів. Пив разом з ними, гостився, а тоді устав і лишив їм записку: «З вами сидів Никола Шугай».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Спас, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
29 жовтня 1994 року
Оповідач: від М. П. Медвідя (1927 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.