Озеро Конятин
Легенда Чернігівщини

Було це в давні часи. Напали якось на козацьке село Конятин вороги. Чоловіків якраз у селі не було. Жінки з дітьми і літні люди кинулися тікати на луг, де росли тоді густі і високі трави. Ще більше розгнівались нападники.

З шаленою швидкістю кинулися вони за втікачами. Тремтіла під копитами ворожих коней земля. Пригиналася все нижче соковита трава. Не одну годину тривала погоня. Падали зморені люди, їх безжалісно топтали коні, нападники прив’язували нещасних до сідел, щоб гнати в страшну неволю. Навколо чувся стогін жінок і плач маленьких дітей, які не розуміли, чому вони змушені тікати з рідних домівок.

І раптом назустріч вершникам вибігла молода чорноволоса дівчина. Зірвала вона з чорної коси блакитну стрічку і кинула коням під ноги. Враз із стрічки зробився струмочок, який швидко ширшав і глибшав.

У дівчину полетіли гострі ворожі стріли. Одна з них не обминула Конятинку і влучила в молоде тіло. Упала мужня дівчина на зелений трав’яний килим. Вершники хотіли продовжувати погоню, але їх швидко почала огортати холодна і неприязна вода. Чувся голосний крик ворогів, почалася паніка.

Широка блакитна голубінь все більше затягувала ненависних нападників. І вже не змогли вони рухатися ні вперед, ні назад. Потонули всі до одного і ворожі коні, і вершники.

Не повернулася додому і смілива дівчина, яка перетворилася на глибоку водойму з кришталевою водою. З того часу поруч з селом розкинулась водойма, яка ніколи не міліє.

Спочатку мальовниче озеро звали на честь сміливої дівчини Конятинка. Але згодом слово стало коротшим, десь в далині років загубилися дві останні літери і зараз це озеро називається Конятин.

Багато води збігло з того часу, проте пам’ять людська береже прекрасну легенду про відважну дівчину з Конятина, яка врятувала жителів від страшного полону. А за селом, неподалік від селянських садиб, віє прохолодою і свіжістю від повноводного мальовничого озера Конятин.