Українські народні казки

Ой у полі криниченька

Легенда Поділля

Безцінним даром природи — прісною водою в зелених глибинах починається і закінчується життя людини. А над джерелом підземної води стоять криниці, оповиті легендами та переказами, оспівані в народних піснях.

Криниці бували найрізноманітніші, але найчастіше з журавлем.

Легенда розповідає, як давним-давно росло диво-дерево. І таке воно було гарне, таке хороше, що очей не відведеш. Той, хто скуштував хоч одну ягідку, враз молодішав. Та під час грози блискавка влучила в деревце й запалила його. Ось-ось краса згорить і сліду не лишиться. Так би воно, може, й сталось, коли б не журавель.

Він вихопив дзьобом червону ягідку й опустив її в теплу землю біля криниці. Своїм дзьобом поливав ягідку і проросла вона пишним калиновим пагінцем. Журавель же так і лишився навічно біля диво-дерева. А вдячні люди криницю назвали журавлем.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

22. Ой, у полі криниченька. Записала в Деражні від Марчук Галини Лук’янівни (1947) Марчук Ірина 2008 року.