☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Ой у полі криниченька
Легенда Поділля

Безцінним даром природи — прісною водою в зелених глибинах починається і закінчується життя людини. А над джерелом підземної води стоять криниці, оповиті легендами та переказами, оспівані в народних піснях.

Криниці бували найрізноманітніші, але найчастіше з журавлем.

Легенда розповідає, як давним-давно росло диво-дерево. І таке воно було гарне, таке хороше, що очей не відведеш. Той, хто скуштував хоч одну ягідку, враз молодішав. Та під час грози блискавка влучила в деревце й запалила його. Ось-ось краса згорить і сліду не лишиться. Так би воно, може, й сталось, коли б не журавель.

Він вихопив дзьобом червону ягідку й опустив її в теплу землю біля криниці. Своїм дзьобом поливав ягідку і проросла вона пишним калиновим пагінцем. Журавель же так і лишився навічно біля диво-дерева. А вдячні люди криницю назвали журавлем.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

22. Ой, у полі криниченька. Записала в Деражні від Марчук Галини Лук’янівни (1947) Марчук Ірина 2008 року.