☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Панський став
Легенда Поділля

Колись жив у нашому селі пан. Кажуть люди, що дуже лихий, немилосердний був до своїх кріпаків. Немало він закатував людських душ. Був у нього дуже славний палац. Недалеку палацу був став. Напустив пан туди всяких риб, навіз заграничної птиці. Він любив там кататись з своїми гостями, а більше не дозволяв нікому.

А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона наперекір наказу свого пана скупатися в тому ставу однієї ночі. А став той сторожив лакей, страшний підлиза. Побачив він ту дівку і бігом доложив панові. Приказав тоді пан схопити ту дівчину і привести до нього.

— А що захотілося скупатися в мому ставу? — лютував пан і бив дівчину нагайкою.

І видумав кріпосник для тої дівки страшну кару. Його гайдук вивіз на човні ту кріпачку на середину ставу і штовхнув у воду. Там глибоченько було, бідну дівчину він то витягав, то опускав у воду, поки та не захлинулась.

З того часу обминають той став з гнівом, прозвавши його Панським. І зараз ще мало хто ходить туди купатись.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

23. Панський став. Записано в Яблунівці Славутського району від Іванової Ганни Францівни (1930) 2008 року.