Українські народні казки

Перевертень

Українська легенда

З однією жінкою була ось яка пригода. Якщо піде в поле жати або брати коноплі та залишить у печі страву, то хтось повиймає з печі горщики й повиїдає все чисто. Думала-думала, що б воно таке значило? Ніяк не збагнула. Прийде — двері позамикані, а в хаті тілько й зоставалась, що мала дитинка, може, піврічна у колисці.

От вона пішла до знахарки, розповіла все як було. І стара пообіцяла допомогти.

Іди ж, — каже, — ти в поле, а я тут заховаюсь та й побачимо, що воно таке є?

Пішла жінка в поле, а знахарка притаїлася у куточку та й дивиться. Коли ж дитина скік із колиски! Придивилась, аж то вже не дитина, а дід. Сам низенький, а борода довга! Схопився він за рогачі і давай витягати горщики з печі, аж крекче. Все до останньої крихітки поїв.

А потім знову став дитиною, та вже не влізе в колиску, а тільки лежить долі та репетує на всю хату.

Тоді знахарка стала читати заклинання та бризкати на нього свяченою водою. Той зробився знову дідом та й каже:

— Вже я, бабусю, перекидався не раз і не два: був я спершу рибою, потім зробивсь птахом, мурашкою, звірюкою, а це спробував бути чоловіком. Так нема кращого, як жити між мурашками, а між людьми — нема гірше!