Перша зустріч з Торговицею
Легенда Кіровоградщини
Було це ще в сиву-сиву давнину. По приказу військового керівництва кошовий отаман Сірко прибув до окрайки села, що притулилося глиняними хатками до звивистої синьоводної річки, широкої, повноводної і спокійної. По ній, погойдуючись, поскрипуючи веслами, поважно пливуть галери з півмісяцевими прапорами на щоглах.
«Ач, які господарі», — подумав кошовий, і глянувши в бік Сивоконя, гукнув з підбадьорюючою посмішкою:
— Розберись, брате, хто воно, з чим воно так чинно пливе по нашій красуні та й, може, ще й прихвати якусь дань, пригодиться.
Сивоконь лише глянув на Мамалиґу, як той уже, зіскочивши з коня, і, взявши кілька молодих дужих козаків, вмить перегородили на річці мотузками хід турецьким галерам.
А далі сталося щось дивне і смішне. Турецькі наглядачі на галерах кидали нагайки і хто в чому був, плигали у воду, швидко пливли за течією один наперед другого, лячно поглядаючи на берег. Там сидів на коні кремезний і худорлявий, уже немолодий чоловік. Легкий осінній вітерець торкався його сивого оселедця та намагався заплутати його довгі сиві вуса. На галерах уже хазяйнували хлопці Сивоконя. Вони відковували від весел веслярів, які від радості плакали і на різних мовах, дякуючи, весь час повторювали:
— Іван Сірко!
Так відбулося перше побачення славного кошового отамана зі старинним українським селом, що стоїть на перехресті доріг між сходом і заходом, півдневі північчю, селом, про яке згадував у своїх записах ще Геродот.