Українські народні казки

Про Маврійський дуб

Легенда Чернігівщини

В лісі, недалеко від села, жили колись маври. Це народ, який ютився окремо від старожилів. Жили вони в землянках та невеличких низеньких хатинках. Живилися дарами лісу. Не раз звірі нападали на них, а іноді й люди жорстоко поводилися з маврами. Саме там, в центрі свого поселення, маври посадили дуб. Він пережив не лише їх, а й усі війни. Зараз йому понад 400 років. Він владно розкинув свої віти і господарює в лісі. Цей дуб назвали Маврійським.

Час бере своє. Глянеш і серце щемить. Велика гілка, ніби знесилена рука, зламалась і висить, засихає. Поникнув і сам дуб, бо дерева закривали сонце і промені рідко доходили до нього. Знайшлися й ті, хто залишив автографи на стовбурі дерева.

Була я коло того дуба і сльози линули, бо нахлинули спогади про минуле. А без минулого нема майбутнього. Цей дуб і зараз є в лісі біля села Петрівського.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16. Про Маврійський дуб. Записано в с. Петрівське Козелецького району від Розлач Надії Олександрівни (1928) 2008 року.