Українські народні казки

Про Солоницю
Легенда Полтавщини

На лівому березі річки Сули серед лісостепових просторів Полтавщини розкинулось село Солониця. Чарівне воно своєю природою, мальовничими краєвидами. За історичними даними, село засноване в кінці 17 століття. Першими тут поселились козацькі роди Сахнів, Якименків, Ляшенків, Погребняків. Пізніше поселились селяни-кріпаки Шурхачі, Шматки, Микитенки.

Спочатку козацькі родини поселилися на правому березі річки Солониці. Куток свій вони назвали Роп’янкою. Підземні води були надзвичайно солоними. Цю воду (ропу) використовували для приготування їжі. Річка Солониця також отримала свою назву через солоний смак води.

В селі збереглася легенда, яка по-іншому пояснює походження назви села. Старі люди говорять, що колись у селі жила вередлива пані. Якось улітку вона запросила до себе гостей на вечірку. Дуже хотілось пані здивувати своїх друзів незвичайними розвагами. Вона наказала своїм слугам засипати річку сіллю і зробити каток для санчат. Все було зроблено. Пани досхочу повеселились і розважились. Але вода з тих пір у річці стала солоною.

За іншими переказами, води річки стали солоними у кінці 16 ст. від пролитої козацької крові під час повстання під проводом С.Наливайка.

Поряд з Роп’янкою знаходиться куток Кучанка. Колись тут було пасовище для худоби, яка залишала після себе кучки гною. Коли пасовище забудували, то за ним і закріпилась назва Кучанка.

Центр села називається Дворянкою. Тут раніше жили заможні селянські сім’ї, що мали свої двори, худобу, реманент для обробітку землі. От вони і започаткували назву свого кутка.

Поряд з Дворянкою знаходиться куток Кочубеївка. Тут жив у 50-60 роках XX століття колгоспний активіст В.Кочубей. Люди його дуже поважали. По його смерті вулиця, на якій він жив, стала називатися Кочубеївкою.

За Кочубеївкою розкинулась Новоселівка або Царина. До 60-х років XX століття землі вздовж залізничного полотна були незаселеними, цілинними. Звідси і пішла назва Царина. Згодом правління колгоспу ім. Жданова дало дозвіл колгоспникам будуватися на цих землях. З’явився новий куток, що отримав назву Новоселівка.

Понад річкою Сулою розташувалась Чернещина. Колись тут жили «чорні монахи» Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. В основному це були монахи, яких виселили із монастиря за певні провини. Ці люди носили чорний одяг, жили в землянках, займались певним ремеслом. Згодом до них підселились незаможні селяни і куток став називатись Чернещиною,

В селі була свою церква. Вона стояла в центрі, на майдані. Поруч із церквою жив священик. Його дворище було великим. Мав він і чимало землі.

За його маєтностями закріпилась назва Попівка, яка збереглась і до цього часу.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
28. Про Солоницю. Записано в Засуллі Лубенського району Полтавської області від Шевченко Ольги Олександрівни (1935 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.