☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про Черешеньку
Легенда Поділля

Чи було це насправді, чи ні, та розповідають мешканці села, із покоління в покоління мені, цікаву історію.

Колись дуже давно в селі Черешенька жила пані Ганна. Серед панів з сусідніх сіл вона була найбагатшою. Її красою милувалися і захоплювались люди. Крім вроди, пані мала доборе серце. За що і поважали її люди. Ганна в молодому віці залишилась вдовою з маленькою дитиною на руках. після смерті чоловіка пані збудувала на високому пагорбі церкву. Кожної неділі та на великі свята, до храму приходили майже всі селяни.

Минали роки. Син пані Іван виріс, змужнів і став допомагати в веденні господарства. Одного року навесні поїхав Іван в Румунію по насіння. Блукаючи по ярмарку в пошуках насіння і саджанців, Іван побачив як чоловік продавав рабів. Підійшовши ближче, юнак зустрівся поглядом з дівчиною — рабинею. Хлопець закохався з першого погляду. Купивши насіння і саджанці черешень Іван викупив рабів і поїхав з ними додому.

Повернувшись на рідну землю, хлопець попросив у матері дозволу одружитись на рабині, але пані була проти. Іван потай від матері зустрічався з дівчиною, а через декілька місяців дізнався, що стане батьком. Ця новина долетіла і до пані.

В гніві Ганна вигнала дівчину, синові заборонила ще коли-небудь зустрічатись з нею. Дівчину приютила бабуся, яка жила біля лісу. Помираючи при родах дівчина прокляла пану і її сина.

Пані Ганна дізнавшись, що у неї з’явилась внучка, вирішила забрати її в свій маєток і виховати з неї справжню пані. Дівчина росла не по днях, а по часах. Була схожа на свого батька. Захоплювалась музикою, малюванням. Та найбільше подобалось їй довго блукати по полях, лісах збирати квіти. Любила вона гратись під черешнями, які привіз Іван з Румунію.

Минуло десять років як посадили ці дерева. Росли вони край села в панському саду. Ягоди на них були великі соковиті, майже чорного кольору, смачніших не було по всій губернії.

Через село часто проїжджали чумаки і кожного разу зупинялись на відпочинок під черешнями. Вони і назвали село Черешенька.

Дівчинка дуже любила слухати розповіді чумаків. Їм теж подобалась маленька пані, тому вони завжди мали для неї гостинці.

Пані Ганна старіла, а на спині у неї почав рости горб. Ця недуга дуже мучила жінку і причиняла їй нестерпний біль. Люди між собою називали її «горбатою пані». Інколи шепотілися, що це від її гріха горб росте.

Ганні з кожним днем ставало гірше. Вона попросила сина відвести її у церкву, в якій вона хотіла помоли у Бога прощення цілу ніч.

Наступного дня було велике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Селяни ранком збирались до церкви, як на кожне свято, і ніхто з них ще не знав, що тієї церкви немає.

В ніч з 13 на 14 жовтня, коли пані молилась, спокутуючи свої гріхи, церква за кілька хвилин повністю пішла під землю. На місці, де звечора стояла велика розкішна будівля, вранці люди побачили джерело з чистою прозорою водою. Чиста вода — доказ прощення старої панни.

Іван не пережив великого горя і теж невдовзі помер. Дівчина залишилась зовсім одна. Коли вона стала дорослою, люди розповіли їй правду про її матір та бабусю. Дівчина залишила маєток і жила в маленькій хатині, в якій народилась. Дитяче захоплення збирати квіти їй знадобилось — вона стала цілителькою. За допомогою трав лікувала бідних хворих людей.

В селі Черешенька на пагорбі біля лісу й досі б’є джерело. Жителі села упорядкували криничку і поставили біля неї залізний хрест. Влітку в засуху старенькі жінки ходять до кринички помолитись і попросити у Бога дощу. І дійсно через день-другий над селом проходить теплий, рясний дощик.

Престольним празником села Черешенька являється свято Покрови Пресвятої Богородиці — це 14 жовтня. В цей день всі мешканці села їдуть до церкви.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

1. Про Черешеньку.Записано в Черешеньці від Колодій Марії Іванівни (1926) 2008 року.