Про безсмертник
Легенда Полтавщини
Був час, коли між квітками почалися суперечки. Запишалися лілія, тюльпан, півонія, нарсиц, кажуть, що тільки вони потрібні людям. А незабудки, барвінок, деревій та любисток тільки землю засмічують.
Тоді почалася справжня війна і багато квіток пропало з лиця землі. Тоді зібралися посланці від квіток та й пішли до Бога за порадою. Всі шуміли, сперечалися, тільки одна квіточка мовчки сиділа у кутку.
— А ти чого мовчиш?
— Гірко слухати теє, Боже, — каже вона, — якщо ми всі ростемо, значить усі й потрібні. Тільки Ти дав нам дуже коротке життя. Недовго ми радуємо своєю красою людей. Продовж нам життя, щоб ми могли служити людям цілий рік.
Бог вислухав і спитав:
— Як тебе звати?
— Нема в мене імені.
— Тоді будь безсмертником. І цілий рік ти будеш приносити людям користь.