Про велетня і шевця
Легенда Кіровоградщини

На самій межі Петрівського району жив злий велетень. Чомусь так сталося, що зненавидів той велетень жителів маленького села Новий Стародуб. Ніхто не знає, чому так вийшло, адже велетень жодного разу не бував у тому селі. Може, хтось йому сказав, що в Новому Стародубі сміються з казок про велетнів? Довго думав велетень, чим би нашкодити їм, і нарешті придумав.

— Кину я землі в річку Інгулець. Загачу її, а значить, затоплю прокляте село! — так сказав велетень.

Зачерпнув велетень лопату землі і побрів у бік Нового Стародуба. Назустріч велетневі йшов швець. Він щойно набрав цілу купу замовлень і поспішав у майстерню, щоб скоріше полагодити всі черевики та чоботи.

Швець побачив велетня і дуже злякався. А велетень запитав:

— Гей, друже, чи далеко до Нового Стародуба?

— А для чого тобі туди йти? — запитав швець.

— Та от, вирішив я загатити Інгулець, щоб Новий Стародуб змило водою. Зачерпнув лопату землі, несу її до річки і дуже втомився!

Швець був розумною людиною. Він сказав велетневі от що:

— Новий Стародуб, шановний велетню, далеко. Сьогодні тобі не дійти, завтра теж. Років через п’ять, мабуть, доберешся.

— Невже так далеко? — засумнівався велетень,

— Я от уже який рік іду із Нового Стародуба. Дивися, скільки чобіт і черевиків зносив!

Із цими словами швець висипав з мішка цілу купу дірявих черевиків та чобіт.

— Не хочу я в таку далечінь тягтися, та ще й із лопатою землі! — промовив велетень. — Висиплю я землю тут і піду додому.

Так він і зробив. Так завдяки розумному шевцеві ні в чому не винне село залишилося цілим і неушкодженим. І сьогодні за два кілометри від Нового Стародуба можна побачити величезний пагорб. Це та земля, яку велетень скинув тоді з лопати.