Українські народні казки

Про вужа
Легенда Полтавщини

Жив один господар і мав єдиного сина. Любив його щиро, годив, як паняті. Але в того господаря був і вуж при хаті. І, бувало, як дитина за обід сідає, у ту пору із-під печі і вуж вилізає. Що дитя йому кине, що само впаде, вуж полізе, позбирає, і тому він радий.

Одного разу почало дитя із вужем сваритись. Сварилось, сварилось, потім стало битись. Вуж допіру розізлився, укусив дитину, Аж надходить і господар в ту лиху годину. Як ударив по вужеві, так хвіст і остався. А вуж живий, але безхвостий у нору сховався.

Король польський — то господар, Польща — то його дитина. А вуж безхвостий — бідна Україна.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
31. Про вужа. Записано в Солониці Лубенського району Полтавської області від Мороз Галини Миколаївни (1950 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.