Українські народні казки

Про джерело Живун

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Святий Апостол Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років. Святий Апостол та його учні , пройшовши жаркими шляхами Дикого поля, наблизились до Холодного яру. Вийшли вони на найвище місце, з якого вже й Дніпро — Борисфен виднівся та й зупинилися відпочити і помилуватись краєвидом цього місця райського. А літо на той час таке спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив з собою Андрій Первозваний баклажки з водою. Було як захочуть люди води попити, то вдарить Андрій Первозваний своїм посохом об землю , з того місця і потече джерело з холодною та смачною водою .До того ж вода у такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Сказано було Богом: « Хто буде пити воду, котру Я дам йому, того не буде мучити спрага довіку. Та вода , котру Я дам йому, зробиться в ньому джерелом води , що тебе в життя вічне (Іоанна, 24, вірш 14).

Ось і цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива вода. Стали люди силитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп’є хвора води з джерела, то одужує, до життя повертається. З того часу і почали його називати Живуном.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

15. Про джерело Живун. Записано в Головківці Чигиринського району від Яхненко Марії Антонівни (1928) 2008 року.