Українські народні казки

Про криницю
Легенда Полтавщини

Ця історія відбувалась ще на початку XX століття, у той час, коли були колгоспи.

От одного разу управляючий дав наказ розчистити територію при в’їзді в село. Там, між верболозами, стояла стара криниця. Вона, за віруваннями селян, вважалася святою. Та за наказом її повинні були закидати. Звичайно, люди були проти цього, але ніхто не міг нічого змінити. Управляючий доручив це одному чоловікові-трактористу, який працював у колгоспі.

Криниця була засипана. А наслідків не прийшлось довго чекати. Через декілька днів чоловік, який загорнув криницю, осліп. Звичайно, мало хто вірив, що це сталося через криницю. Не вірили до того дня, коли цьому трактористові приснився віщий сон. Уві сні до нього хтось говорив. Було сказано, що якщо він знову хоче бачити білий світ, то повинен відновити криницю.

Чоловік не марнував часу. Наступного дня він зібрав людей, які допомогли йому відновити криницю. Сон справдився. Через кілька днів до нього почав повертатися зір. І зовсім скоро чоловік почав бачити, як і раніше.

З того часу і до самого сьогодення люди вважають ту криницю святою. Завжди на свята мої односельці ходять до криниці. Бо дійсно вважають воду її святою.

Ось яка цікава історія.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
15. Про криницю. Записано в Гурбинцях Пирятинського району Полтавської області від Сварич Софії Михайлівни (1939 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.