Українські народні казки

Про лілію

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давно, коли на наш край нападали різні загарбники, люди страждали від насильства, полону та різних знущань. Опісля у народі ходило багато різних переказів, легенд, в яких розповідалося про все те страхіття. Одну з таких легенд мені повідала бабуся.

Давним-давно на одне село напали монголо-татари. Вони спалили все дотла, а жителів забрали в рабство, щоб потім продати. Коли військо йшло степовою дорогою, гинуло багато людей. А трьом дівчатам вдалося втекти.

Цілу ніч вони бігли не зупиняючись Коли завойовники проснулись і побачили, що не вистачає трьох людей, то вирішили їх шукати. Тим часом дівчата підбігли до невеликого ставка і вирішили перепочити, думаючи, що їх не будуть шукати.

Проснувшись вони почули тупіт коней. Не встигли втікачки зробити й кроку, як загарбники були уже коло них. З відчаю дівчата не знали, що робити. Вони вирішили втопитись в ставку, щоб тільки не стати рабинями.

І зробили це. Татари, побачивши, що ті втопились, повернулись назад. А рівно через рік на тому ставку розцвіли три білі і красиві квітки, їх назвали ліліями. Люди кажуть, що це душі тих дівчат, що втопились.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

30. Про лілію. Записано в Житниках Жашківського району від Підпалок Ніни Леонтіївни (1937 року народження) 2008 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.