☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про назви сіл
Легенда Поділля

Колись давним-давно, жив пан і звався він Олександр. Був він розумний і сміливий. Завжди відгонив від села ворогів тому, що мав міцне та сильне військо, Але пан хоч і був розумним, був і грізним. Він не любив брехні і крадіжок.

У той час народ жив бідно і для того щоб прогодуватись, деякі селяни займались крадіжками. За це пан жорстоко карав. Покарання проходило привселюдно на майдані. Було в пана багато грошей тому, що мав найкращі землі, які давали добрий врожай зернових культур, а також багато садків, які давали великі врожаї фруктів.

Було в пана три сини. Кожному з них він дав освіту, одружив їх. І жили вони всі в одному маєтку великою сім’єю. Але через деякий час в них почались сварки. Щоб не посваритись із синами та невістками; пан вирішив кожному із синів роздати по одному селу, щоб вони там жили і правили.

Кинувши жереб, кожен з синів одержав своє село. В зв’язку з тим, що всі села мали назви Олександрів, адже там правив пан з таким іменем, то було вирішено кожному селу, яке одержали його сини дати назву на їх честь. На честь старшого сина, село одержало назву Великий Олександрів. На честь молодшого сина село назвали Пилипи-Олександрівські, а середній брат із своєю сім’єю залишився жити разом з батьками, що доглядати їх на старості років. А в цьому селі була велика торгівельна площа, а ще там карали всіх хто провинився. Так село почало називатись Майдан-Олександрівський і появилась легенда про назву трьох сіл.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

91. Про назви сіл. Записано в с. Пилипи-Олександрівські Віньковецького району від Олендри Євгени Іванівни (1947) 2010 року.