Про озеро Казанок

Легенда Чернігівщини

Одного разу ми з дідусем поїхали на риболовлю. Недалеко від Десни знаходилось озеро Казанок.

— Це озеро, — сказав дідусь, — ні на яке в нашій місцевості не схоже.

Розповідають, що всередині XVIII ст., влітку, на початку ночі, у напрямі з північного заходу на схід через Слабин, по небу пролітала вогненна доріжка. Розжарене тіло в формі діжі, в якій місять хліб, супроводжувалось звуками, світінням і впало в урочищі Колодлива. Страшний гуркіт, невідомі звуки доносились звідти. Місцеві жителі туди не ходили. Спитаєте, чому?

Релігія не дозволяла, вбачаючи в цьому роботу сил диявола. Але пройшов час. Ті, що не вірили в силу диявола, пересвідчились, що на місці, де впала вогненна діжа, утворилось озеро, якого не було раніше. По формі воно нагадувало казанок. Це озеро існує і по сьогоднішній день.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35. Про озеро Казанок. Записано в Слабині Чернігівського району від Білоколоші Віктора Івановича (1952) 2008 року.