Про озеро Святе
Легенда Чернігівщини

Недалеко від нашого села в лісі є озеро. Всі називають його Святим. А чого так?

На місці озера колись було село. Яке село — ніхто не знає. От у те село зайшов странник, якийсь жебрак. Попросив він у людей води напитися та й переночувати. А вони його прогнали. От він і пішов, а село за ним слідом наче під землю провалилося. А на тому місці, де було село, стало глибоке озеро з гряззю.

Комусь з людей привиділося, що якщо обійти озеро з дванадцятої години ночі і доки півень не заспіває, то село вийде з-під землі.

От і знайшлися такі сміливці. Стали обходить це озеро кругом, дак їм увиділось, що з води піднімаються хрести і церква наче. А в цей час заспіває півень і все знову зникає.

Старі люди казали, що хтось зв’язував мотузки і хотів поміряти глибину, дак мотузок не хватило, бо те озеро дна не має. А колись в озері було багато-багато риби. Дак поїхали рибалки туди, наловили багато риби, аж тут почули крик з озера:

— Телеп, телеп, тельох, тельох, ряба, ряба, сера, йди сюда!

А в той час риба сама з човна повистрибувала у воду. А ще розповідають, що колись пастухи пасли корови у спеку. Дак ті боялися навіть підійти до води.

А одна жінка хотіла з озера напитися, ступила туди, дак їй почулося, що хтось з води кричить. А її щось стало тягнути на дно та так, що вона ледве вискочила.