Українські народні казки

Про силу чаклунства
Легенда Поділля

В одному селі, не далеко один від одного жили собі хлопчик та дівчинка. Дівчинку звали Хима, а хлопчика Тімоша. Усе своє дитинство вони товаришували і, коли підросли, то дівчинка дуже покохала хлопчика.

Ішли роки і вони обоє стали юні та красиві, але Тімоша не кохав Химу, а покохав іншу дівчину Ярину, з якою і надумав одружитися. Хима дуже затужила і задумала закохати Тімошу в себе, і розлучити з його нареченою. Їй підказали, що в селі, між дубами, сидить баба-чарівниця, яка все може.

От Хима і пішла до неї. Чарівниця погодилася їй допомогти, вона помастила її пальці чаклунським зіллям, і показала іти на весілля, змахнути рукою і сказати: «Ти, молода Ярино, будь вороном, а ви дружки — кракавки».

Так і зробила Хима. Вилетіла молода Ярина вороном, а за нею і дружки та довго кружляли над подвір’ям.

Пройшов час, Тімоша ходить та не одружується, а мати йому говорить:

— Бери Химу та живи з нею.

От він і одружився на Химі. Так вони і жили. Але одного разу, коли Хима та Тімоша сиділи у садку, над ними закружляли ворони. Побачивши це, вона сказала до Тімоші, щоб він вбив пташку. Вистрелив Тімоша, і на землю впала не пташка, а його колишня наречена Ярина.

Поховав Тімоша її на цвинтарі, і посадив біля неї червону калину. А дружки-кракавки, і досі сидять на хресті могили молодої дівчини Ярини.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
46. Про силу чаклунства. Записано у с. Трибухи Літинського району від Салюк Марини Андріївни (1922 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.