Українські народні казки

Про сотника Харка

Легенда Поділля

На Поділлі була у Харка хрещена мати, з великого покоління пані. То він надіявся, що його там не займуть, та як ліг спати, тоді каже:

— Тепер, — каже, — ляшки, маєте час, обступайте Харка!

То вони за його! Отож ще б вони його не стратили, коли б його коня не прикували, кінь би його визволив, не дав би йому пропасти. Кінь би й губи, й зуби всім порозбивав і будинок розвалив, бо то кінь був лицарський. А то взяли бісові ляхи та й прикували за чотири ноги в стайні.

А кінь як почув Харкову кров, то давай іржати, та вже нічого не врадив. А ляхи як стали Харка рубать, то рубали аж три дні, та ніяк не порубають. І шабля позубилась гірш, як залізо. Та вже дорозумівались, щоб його рубать його ж шаблею. А в його шабля була лицарська, то та шабля його й побідила.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16. Про сотника Харка. Записано у с. Малі Крушлинці Вінницького району від Романюк А. П. (1930) 2009 року.