☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про сотника Харка
Легенда Поділля

На Поділлі була у Харка хрещена мати, з великого покоління пані. То він надіявся, що його там не займуть, та як ліг спати, тоді каже:

— Тепер, — каже, — ляшки, маєте час, обступайте Харка!

То вони за його! Отож ще б вони його не стратили, коли б його коня не прикували, кінь би його визволив, не дав би йому пропасти. Кінь би й губи, й зуби всім порозбивав і будинок розвалив, бо то кінь був лицарський. А то взяли бісові ляхи та й прикували за чотири ноги в стайні.

А кінь як почув Харкову кров, то давай іржати, та вже нічого не врадив. А ляхи як стали Харка рубать, то рубали аж три дні, та ніяк не порубають. І шабля позубилась гірш, як залізо. Та вже дорозумівались, щоб його рубать його ж шаблею. А в його шабля була лицарська, то та шабля його й побідила.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

16. Про сотника Харка. Записано у с. Малі Крушлинці Вінницького району від Романюк А. П. (1930) 2009 року.