Українські народні казки

Про юну царівну
Легенда Полтавщини

Ще за часів, коли на світі владу мали королі, в одному, майже нікому невідомому населеному пункті Полтавщини, що близить до Харкова, жила юна красуня, Людмила — дочка самого царя Івана, який у ті роки панував у Полтавському повіті. Правда це, чи ні, нікому не було відомо.

А дівчина й справді була надзвичайно гарною. Її красою захоплювався кожен з артемівців. Вона була стрункою, коси звисали до малинової юбки, яку дівчина так любила одягати, а очі були такими зеленими, немов галявина влітку. Брови густі та чорні, немов ніч, а щічки такі рожеві, немов спіла ягода.

Усе нібито повинно бути непогано. Так би воно і сталось, якби не зависна зла чаклунка, що так заздрила вроді Людмили. Ненависна Явдоха наслала злі чари на юну дівчину, і зняти їх міг лише батько дівчини своєю сльозою. Людмила почала хворіти, згодом зовсім знесилилась. Усі жителі Артемівки та й всього повіту, сусідніх повітів відразу вирушили їй на допомогу. Та ніхто з чоловіків не міг допомогти Людмилі. Згодом по всій Україні поширилась чутка, що дівчина є незаконною спадкоємицею царя, та якого, ніхто не міг здогадатися.

Та й тут недовго довелось чекати. Царі і принци ринули до Людмили з усіх кутків України, крім Полтавського царя Івана. Не дочекавшись ніякого результату від усіх марних спроб, народ упав у відчай, навіть закордонні лорди з королями не змогли зарадити горю жителів Артемівки.

А тим часом, Явдоха щаслива, що Людмилі немає ніякої помочі, вдовольнялася горем народу. І от, коли вже всі втратили надію, до Артемівки завітав цар Іван. Заплакавши над дівчиною, впустив краплину своєї сльози. Майже хвилину всі з нетерпінням завмерли над нею, та нічого не відбулось. Аж раптом груди дівчини заворушились. Усім стало зрозуміло, вона дихає. Згодом Людмила відкрила очі. В оселі дівчини знявся нечуваний галас. Усі радісно вітали одне одного, царівну і її щойно знайденого батька. Хоча й сам Іван був щасливий, що зайшов давно втрачену доньку. Після цього вони вже ніколи не розлучались. А в Артемівці влаштували свято.

Як добре, що в світі панує любов!

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
56. Про юну царівну. Записано в Артемівці Чутівського району Полтавської області від Головченко Ганни Василівни (1947 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.