Українські народні казки

Про ясновидця Андріяна

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись у нашому селі у 20-х роках ясновидець дід Андріян Швачка. Це був кремезний, розумний, мудрий і знаний далеко за межами Павлоградського району чоловік. Людина неординарна з надзвичайною вдачею.

Старожили розповідали, що він бачив усіх наскрізь, відразу знав з чим прийшла до нього людина. Він умів на щаблях драбини вираховувати, коли хто помре. І влітку, і взимку ходив босоніж, в одній сорочці. А ще його любили і собаки, і коти, і скотина, все живе. Він розмовляв з травою, деревами, водою, зірками. Він був старий-престарий і не знав, скільки йому літ. А очі мав такі зіркі і пронизливі, що аж моторошно ставало, як гляне на тебе.

Одного разу він бесідував з односельцями і сказав, що скоро помре, а у село прийде велика біда, і на полі брані загинуть Мануїл Губенко, Архип Завгородній, Іван Кондрачук, Яків Чуприна. Так все і збулося. У роки ВВВ всі його сусіди загинули на фронтах. А коли у когось щось пропаде, то він зразу говорив:

— Ти найдеш, але не шукай, бо вже немає.

Приїздили до нього з усіх країв. Одного разу приїхав багатий чоловік, щоб Андріян допоміг украдених коней знайти. Той зразу сказав, щоб їхав у Кочерезький ліс І там, біля Вільховатівської криниці, знайде своїх коней. А крадії були рідні брати.

Так воно і було. Кажуть, що він помер у той день, який сам напророчив, а люди ще й досі його згадують і розповідають про нього дива.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

26. Про ясновидця Андріяна. Записав Коротич Сергій у с. Булахівка Павлоградського району 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.