Українські народні казки

Пєсковаха

Легенда Чернігівщини

Чого, кажете, це маленьке озерце Пєсковахою зветься? Так цього я точно вам сказати не можу. Знаю лишень, що був пан, злий-презлий, а людей мучив так, що і придумати важко було, що він може вигадати наступного разу за тортури.

От люди розповідають, що у своїй люті він дійшов до того, що змусив людей на Зеленій неділі рити долонями озеро доти, доки не почне бити з-під землі солодка вода, а не проста.

Бідні люди долонями розривали на лузі дерен, виносили його до Березівки. Уже й глибина наче велика, але ніяк не докопаються до солодкої води. Метрів із вісімнадцять вглиб уже продовбали люди, аж тут як хлине міцним струменем угору вода. А пан як угледить таке диво, як крикне:

— Пєска вжить треба!

Та на слові «пєска...» й заткнула його вода міцним струменем. Ми зараз таку воду називаємо фонтанами, а в горах гейзерами.

Пан втопився у фонтані, а озеро люди назвали Пєскавахою. У цього озера форма дна конічна, зовні кругле, по діаметру воно метрів 15, не більше, а в центрі глибина справді, кажуть, сягає 18 метрів.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

6. Пєсковаха. Записано в Брусилові Чернігівського району від Вишняк Ольги Сергіївни (1935) 2008 року.