Українські народні казки

П’ятакова балка

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Змалку я з молодицями було на базар у Никиполь (Нікополь) ходила. Виходили звечора, аби за ніч дійти. Ото йдеш з клунками через плече, як ті ішаки нав’ючені. Гомонимо собі, сміємося, а дійдемо до П’ятакової балки, то й помовкнемо, бо страшно та моторошно стає.

Розказував мій покійний батько, Різун Хрисан, царство йому небесне, що колись там розбишаки засади робили та людей грабували. Один раз спопашили вони чоловіка, що на Катеринослав ішов та й давай гроші требувать, а він їм одне тороче: нічого нема.

Так і замордувади бідного. Стали по карманах нишпорить. А там невеличка пілочка (шмат тканини) із зав’язаним вузликом, а в тім вузлику — п’ятак. Отакі-то гаспиди, ради п’ятака людину жизні лишили.

З того времня і звуть балку П’ятаковою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40. П’ятакова балка. Записала Правдюк Антоніна від Правдюк Анастасії Хрисанівни (1904 р. н.