Українські народні казки

Рябий місток

Легенда Поділля

Рябий місток, так називають місце в чудовому мальовничому закутку Антонівського лісу. Легенда розповідає, що в давнину на цьому місці протікала гарна повноводна річка, обидва береги якої були покриті соковитою травою і буйним цвітінням квітів від ранньої весни аж до пізньої осені, та густими гаями, що слались ген-ген до обрію.

Через річку було прокладено «місток кохання». Так називали його тому, що всі закохані призначали там побачення. На місточку щовечора було гамірно і весело. Влітку кожного вечора співи солов’їв перекрикувались із співами молоді, а взимку — весела ковзанка із жартами і сміхом.

Серед дівчат була вродлива Настуся; весела пересмішниця, горда та недоступна. Вона дуже чванилася своє вродою, але серце її було холодне. Нікого вона не кохала, а лише насміхалася.

Щиро і палко кохав її Пилип, найкращий парубок села. Але горда красуня лише насміхалася з нього. Юнак добивався прихильності дівчини, обіцяв виконати всі її бажання. Холодно блиснула вона своїми гарними очима, відповіла:

— Лише тоді вийду за тебе, коли камінь попливе за водою.

Час йшов, минула зима, знову прийшла чарівна весна. Але ще важче ставало на серці у юнака, не знав бідолаха що діяти. Вже і перестав звертати увагу на красуню.

Одного разу, коли молодь знову зібралася на гульбище на широкому лузі біля містка, Пилип сів на камені, що біля річки, і задивився на вечірню воду. У воді відбивалися місяць і зорі, і раптом він побачив обличчя красуні, що змінювалось і ставало схожим на змію з висолопленим язиком. Переляканий юнак відчув, що і камінь під ним заворушився і став повільно відпливати від берега.

— Ні! Ні! Відьма! — кричав переляканий юнак.

Молодь припинила свої ігри і вражено дивилася, як Пилип намагався руками роздерти змію, що обвивала його все дужче і дужче. Хлопці кинулися на допомогу юнакові, збивали гадюку, вона сичала, звивалася, але під ударами ослабла і впала на місток. Важко стогнучи, вона поповзла до лісу, залишаючи за собою смуги чорної крові. Дощатий місток став рябий, а змія заховалася в кущах ожини.

З того часу зникла з села красуня Настуся. Молодь перестала збиратися на ігри до містка. Його назвали «рябим» містком. Річка замулилась, місток зогнив. Та рано навесні в сушняку, що прогрівається на сонці, є багато вужів. І лише пізньої осені ходять антонівці туди збирати ягоди та гриби, тоді вже все гаддя залягає спати на зиму.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

60. Рябий місток. Записано в селі Антоніни Красилівського району від Рибарук Анастасії Захарівни (1924) 20 вересня 1995 року.